Один із найвідоміших історичних готелів США, розташований у самому серці Чикаго. Цей розкішний готель з краєвидом на Grant Park, Lake Michigan та Museum Campus поєднує у собі архітектурну велич, політичну історію та культурну спадщину. З моменту відкриття у 1927 році готель став не лише місцем проживання для мандрівників, а й важливим центром міжнародних подій. До 2008 року тут зупинявся кожен чинний президент США перед завершенням своєї каденції — факт, який підкреслює його статус і значення. Далі на chicago1.one.
Архітектура готелю
Спочатку готель відкрився під назвою Stevens Hotel 2 травня 1927 року. Його було зведено у стилі Beaux-Arts — класичному напрямі, що вирізняється симетрією, монументальністю та розкішним декором. Проєкт реалізували бізнесмени Джеймс та Ернест Стівенс, представники впливової родини, пов’язаної зі страховою компанією Illinois Life Insurance Company. На момент відкриття Stevens Hotel був найбільшим готелем у світі та мав 3000 номерів. Його будівництво коштувало близько 30 мільйонів доларів. Ця сума значно перевищувала витрати на спорудження таких об’єктів, як Yankee Stadium того часу. Готель позиціювали як “місто у місті”: тут були власний кінотеатр, боулінг, перукарня, аптека, магазин морозива і навіть мінігольф на даху. Першим гостем став віцепрезидент США Чарлз Доз.
Економічна криза, відома як Велика депремія, стала серйозним ударом для готелю. Родина Стівенсів втратила контроль над бізнесом, а сам готель збанкрутував, як і більшість готелів США того часу. У 1942 році будівлю придбала армія США. Під час Другої світової війни готель використовувався як навчальний центр і казарми для ВПС. Тут проживало понад 10 000 курсантів, а Гранд-бальний зал перетворили на їдальню.
Однією з найважливіших подій в історії готелю стало підписання Чиказької конвенції у грудні 1944 року. Делегати з 54 країн зібралися у Гранд-бальному залі, щоб створити основу для міжнародної цивільної авіації. Ця угода й досі визначає правила глобальних авіаперевезень і стала фундаментом сучасної авіаційної системи.
Купівля готелю
Після завершення Другої світової війни уряд США більше не потребував готелю Stevens, який під час війни використовувався як казарма для військових. Колись розкішний готель опинився у занедбаному стані: інтер’єри були знищені, меблі вивезені, а бальні зали втратили свій блиск. Уряд виставив будівлю на продаж, і Конрад Гілтон, вже досвідчений готельєр, вирішив не брати участі у торгах. Він був переконаний, що жоден серйозний готельний оператор не запропонує достатню суму. Це стало однією з небагатьох стратегічних помилок в його кар’єрі. На відміну від очікувань Гілтона, готель придбав не готельєр, а будівельник — Стівен Гілі. Колишній муляр і мільйонер використав власні ресурси та робочу силу для швидкої реконструкції готелю. Він повністю відновив Stevens та повернув йому статус одного з найбільших і найрозкішніших готелів країни. Гілтон спостерігав за цим та припустив, що Гілі може втратити інтерес до управління готелем і погодитися на продаж. Тож Гілтон прибув до Чикаго зі словами, що не покине місто без цього готелю. Перші переговори зі Стівеном Гілі завершилися усною домовленістю: продаж з прибутком у 500 тисяч доларів. Проте далі ситуація ускладнилася. Гілі неодноразово зникав і повертався з новими, вищими вимогами — спочатку 650 тисяч, потім мільйон, а згодом і півтора мільйона доларів прибутку. Така поведінка викликала роздратування Гілтона, який не терпів нечесних переговорів. Зрештою, він наполіг на негайному підписанні угоди, коли Гілі востаннє повернувся з новою пропозицією. Саме це дозволило йому остаточно отримати контроль над готелем Stevens.
Паралельно Гілтон розглядав іншу можливість — придбання Palmer House, одного з найвідоміших готелів Чикаго, заснованого Поттер Палмер. За порадою промисловця Генрі Краун, Гілтон запропонував за готель 18,5 мільйона доларів. Важливим етапом стала перевірка фінансових документів, яка показала стабільний прибуток навіть у часи Великої депресії. Однак переговори опинилися під загрозою, коли стало відомо, що Гілтон одночасно намагається купити Stevens. Представники Palmer House відмовилися співпрацювати з потенційним конкурентом. Тож йому довелося переконати їх, що угода зі Stevens зірвалася. Попри складну ситуацію, він зумів завершити угоду та придбати Palmer House за 19 385 000 доларів.
У 1945 році Конрад Гілтон завершив свою “битву” та отримав контроль над двома ключовими готелями міста. Це стало стратегічною перемогою, яка забезпечила йому сильні позиції на готельному ринку Чикаго. Під його керівництвом Palmer House був оптимізований: додано нові номери та комерційні площі, що збільшило річний прибуток до 1,75 мільйона доларів. Готель Stevens у 1951 році був перейменований на The Conrad Hilton.
Світова популярність
Гілтон активно залучав знаменитостей, політиків і представників еліти. Для цього він використовував зв’язки з Голлівудом. У готелі проводилися масштабні шоу, зокрема льодові вистави, що стали популярними у післявоєнний період. У квітні 1951 року тут виступив генерал Дуглас Макартур, який публічно висловив свою позицію щодо війни у Кореї.
У 1968 році під час Democratic National Convention готель опинився у центрі масових протестів проти війни. Вулиці навколо стали ареною зіткнень між демонстрантами та поліцією. Частина протестувальників проникла до будівлі, а сам готель зазнав незначних пошкоджень. Ці події увійшли в історію як один з найгучніших політичних конфліктів у США 20 століття.
У 1980-х роках постало питання про знесення будівлі через її застарілість. Однак у 1984 році розпочалася масштабна реконструкція вартістю 185 мільйонів доларів. Це була одна з найдорожчих реконструкцій у готельній індустрії того часу. Кількість номерів скоротили до 1544, але вони стали значно просторішими та сучаснішими. У 1985 році готель відкрився під новою назвою Chicago Hilton and Towers. У 1998 році, у рамках ребрендингу, він отримав сучасну назву Hilton Chicago.
Символ розкоші
Hilton Chicago залишається одним з найбільших готелів міста та має найбільші конференц-площі. У 2015 році його включили до програми Historic Hotels of America, що підтверджує його історичну цінність. У 2020 році готель тимчасово закрився через пандемію COVID-19, але вже у червні 2021 року знову відкрив свої двері для гостей.
Окремої уваги заслуговує Conrad Hilton Suite — найбільший і найдорожчий номер у готелі. Його площа становить близько 460 квадратних метрів, він займає два поверхи та має панорамні вікна з видом на озеро. У різні роки тут зупинялися такі відомі особи, як Тоні Блер, Френк Сінатра та Джон Траволта.
Готель неодноразово ставав локацією для зйомок відомих фільмів і серіалів. Серед них: “The Fugitive”, “Primal Fear”, “My Best Friend’s Wedding”, “Road to Perdition”, “E.R.”, “Empire” та інші.
Hilton Chicago — це більше, ніж просто готель. Це історичний символ, який пережив економічні кризи, війну, політичні потрясіння та епохи змін. Його стіни пам’ятають світових лідерів, визначні події та культурні трансформації. Він залишається важливою частиною архітектурного та культурного ландшафту Чикаго.