Спочатку освіта в Чикаго була представлена школами, де навчали елементарних навичок – арифметики та письма. Однак, з кожним десятиліттям навчальні заклади розвивалися, надаючи можливість учням здобути професійну освіту та вивчити головні моральні цінності. Шлях розвитку освіти в Чикаго не був легким, на нього часто впливали різні соціальні групи, що призводило до конфліктів, як повідомляє «сhicago1.one».
Перші школи в Чикаго
Навчальні заклади в Чикаго з’явилися у 1830-х роках, коли місто являло собою невеличке поселення. В історичних хроніках збереглися відомості, що першою вчителькою державної школи була Еліза Чаппел.
Організація роботи навчальних закладів в той період була досить хаотичною. Один вчитель міг навчати одразу декілька класів, що часто налічували сотні учнів. При тому школа зазвичай розташовувалася у непризначених для цього приміщеннях.
Наприклад, школа Елізи Чаппел спочатку була магазином. Кімнати у невеличкій дерев’яній будівлі розділялися ситцевими шторками. В одній з кімнат проходили заняття з класом, в іншій проживав вчитель.
В 1837 році Чикаго отримало власний статут і при школах почали працювати на добровільних основах так звані екзаменатори. Їхніми головними завданнями була інспекція шкіл, розміщених у погано обладнаних і непристосованих приміщеннях. Хоча, коштів на утримання навчальних закладів було критично мало.
Як проходило навчання у державних школах
В державних навчальних закладах навчалася лише невелика частина дітей, які мали право здобувати освіту. Значно більша кількість учнів вчилися в парафіяльних та приватних навчальних закладах. Досить часто спостерігалися випадки, коли батьки не віддавали дітей в школи.
Зазвичай класи в державних школах були надто великими, тому вчителі не могли приділити увагу всім дітям і переважно навчання зосереджувалось на прослуховуванні того як діти читають. Урок складався з того, що учні одноголосно читали Біблію.
Лише найобдарованіші діти могли отримати більші знання. Проте, заможні родини віддавали перевагу приватним репетиторам.
В 1850-х роках місцева влада вирішила врешті взятися за якість освіти та призначила інспекторів шкіл, які безпосередньо займалися реформуванням навчальних закладів. Головними завданнями інспекторів було запровадження класів відповідно до віку дітей, напрацювання матеріально-технічної бази та покращення підготовки вчителів.
Реформи дали свої позитивні результати: вперше за довгий час впала наповненість класів, що відразу відобразилося на якості навчання, з’явилися регулярні іспити та оцінки. Один з найвідоміших інспекторів Вільям Веллс надав рекомендації школам не приділяти надто багато уваги механічному запам’ятовуванню матеріалу. Натомість заохочувати дітей молодшого шкільного віку до різних видів інтелектуального відпочинку. Саме за ініціативи Вільяма Веллса в Чикаго відкрили першу середню школу.
Формування системи державної освіти
Лише з 1860-х років в Чикаго почала вибудовуватися система державної освіти як у великих містах США. Кількість шкіл державної форми різко зростала, часто випереджаючи кількість тих, хто хотів здобувати освіту.
За ініціативи місцевої влади створено Раду з питань освіти, яка в основному займалася наглядом за державною освітою в Чикаго. Вже в той час з’являлися пропозиції про необхідність розробки системи освіти, що включатиме декілька рівнів: початкову, спеціалізовані курси середньої освіти та курси після закінчення середньої школи.
Водночас в Чикаго тривало протистояння між приватними й католицькими школами. Зокрема, німецькі іммігранти, які заснували власні школи, вимагали навчання виключно рідною мовою. Тоді як католики забороняли читання Біблії в державних школах.
До 1900 року населення Чикаго різко зросло, що позначилося і на кількості державних шкіл. Проте, багато навчальних закладів зіткнулися з нестачею кількості приміщень. В результаті учні тіснилися за однією партою. Наприклад, якщо дитина з тієї чи іншої причини не була присутня на уроках, вона втрачала своє місце і їй доводилося чекати, поки не звільниться нове місце за партою.
Заняття часто проводили у підвалах абсолютно не пристосованих для цих цілей з мінімумом шкільного приладдя. Управління освіти Чикаго намагалося покращити навчання, публікуючи нові посібники для учнів та вчителів та розробляючи методики викладання основних предметів.
Цікавий той факт, що до 1880 року в системі освіти широко застосовувалися тілесні покарання як засіб підтримання дисципліни. І лише після 1880-х років покарання скасували.
Найвпливовіша організація вчителів у США
На початку 1900-х років кількість охочих навчати дітей постійно зростала і сягнула 5 тисяч людей. Ще близько тисячі займалися викладанням у парафіяльних та приватних навчальних закладах. Однак, більшість вчителів були жінками – корінними американками.
В 1897 році в Чикаго вперше заснували Федерацію вчителів. Головним завданням новоствореної організації був захист зарплати та пенсій вчителів, а також покращення їхніх умов праці в державних школах.
З часом до Чиказької Федерації вчителів приєдналися тисячі членів і за досить короткий період вона перетворилася на найвпливовішу організацію вчителів у США. Три десятиліття організацію очолювала Маргарет Гейлі, яка присвятила життя боротьбі за права вчителів та збільшення фінансування державних шкіл.
У 20 столітті саме Чикаго вважалося головним центром реформування освіти в США. Провідними реформаторами того часу були Елла Янг, Джон Дьюї, Френсіс Паркер та Вільям Вірт. Спільними зусиллями вони розробили нові навчальні програми та заснували вчительські ради, де педагоги могли обговорити різні питання пов’язані з освітнім процесом. Велику увагу почали приділяти фізичному розвитку дітей.
Після Першої світової війни в освіті Чикаго наступив складний період, що позначився корупційними скандали та різноманітними конфліктами. Отримати роботу в школах можливо було лише через патронат місцевих політиків, які за сприяння вимагали винагороду.
Як позначилися світові війни на розвитку освіти в Чикаго
Велика депресія, що охопила США, вплинула і на розвиток Чикаго. Після Першої світової війни чверть населення міста не мали роботу, тому рівень доходів в Чикаго невпинно знижувався.
В цей період вчителям виплачували зарплату не готівкою, а у вигляді так званих “script” – нот, які місцева влада обіцяла викупити. Одним з найважчих років для освіти Чикаго став 1933 рік, адже вчителям не виплатили жодної зарплати.
В Чикаго запровадили програми допомоги безробітним – WPA, NYA та New Deal, завдяки яким було побудовано чимало нових шкіл. Однак, програми не покривали витрати на утримання державних шкіл. Вчителів та інший персонал навчальних закладів масово звільняли. Почастішали випадки залишення студентами навчання, оскільки вони не могли знайти роботу.
Ускладнила і до того непросту ситуацію епідемія поліомієліту, що охопила Чикаго в 1937 році. Управління охорони здоров’я міста видало розпорядження зупинити навчання в місті на три тижні. Інспекторам освіти вдалося організувати процес дистанційного навчання учнів початкової школи за допомогою радіомовлення. Це був перший випадок запровадження радіомовлення для дистанційної освіти.