Попри прогрес та технологічний розвиток рівень освіченості жінок в Чикаго у 19 столітті залишався на досить низькому рівні. Лише 16 відсотків жительок міста були зайняті у різних сферах. Найбільше жінок працювало у школах Чикаго. Як повідомляє «chicago1.one».
Соціальні жіночі клуби та їхній вплив на розвиток освіти
На початку 1900-х років у Чикаго були популярними різноманітні соціальні клуби читання та мистецтва для жінок. Так, у 1894 році в штаті Іллінойс розпочала роботу Федерація жіночих клубів. Їхнім головним завданням було забезпечення доступу до книг для усіх категорій жителів у Чикаго та інших містах штату.
За сприяння Федерації створили невеличкі пересувні бібліотеки, що працювали у найвіддаленіших громадах. Багато жительок Чикаго не займалися освітою, оскільки на першому місці в них була боротьба з бідністю та деградацією.
Відкриття промислових шкіл
У 19 столітті в Чикаго почали відкривати промислові школи, що були прототипом англійських навчальних закладів. В школах дівчата з бідних сімей навчалися пошиттю одягу та веденню домашнього господарства.
Також в дітях виховували головні чесноти – любов до дому, родини та виконання домашніх обов’язків. Промислові школи допомагали перетворювати дівчат бідного походження на поважних членів суспільства.
У навчальних закладах Чикаго в основному навчалися дівчата та жінки з сільської місцевості, а також іммігрантки, які нещодавно приїхали в місто. Спочатку промислові школи відкривали в благодійних закладах таких як сирітські будинки та будинки ветеранів.
Навчальні заклади працювали у двох форматах – школи-інтернати, де діти навчалися й проживали та інші, в яких учням викладали основні предмети й годували. В багатьох промислових школах Чикаго навчалися як хлопчики, так і дівчатка. Дітей навчали столярству та кравецькій справі.
Промислові школи в Іллінойсі готували дівчат у першу чергу до роботи домашньою прислугою в будинках заможних жителів. Ученицям викладали основи приготування їжі, ведення домашнього господарства та шиття.
Реформатори вважали, що праця на виробництві є надто небезпечною для жінок. Тому, для них краще буде працювати покоївками чи кухарками. При цьому на уроках шиття дівчаток навчали як лагодити одяг для домашнього використання, а не для продажу в торгових лавках.
Асоціація жіночих промислових шкіл
З часом мережа промислових шкіл трансформувалася в Асоціацію, що стала потужною силою для просування прав жінок у штаті Іллінойс. За ініціативи керівниці Асоціації жіночих промислових шкіл у 1879 році прийнято Закон “Про промислові школи для дівчат”. Документ передбачав, що навчальні заклади отримуватимуть від округів 10 доларів на кожну ученицю. Гроші допомагали покрити витрати на їжу, проїзд до школи та одяг.
У 1880-х роках функції промислової школи зазнали деяких змін: все частіше дівчат у навчальні заклади направляли не стурбовані місцеві жителі та вчителі, а офіційні представники суду.
Жінки-реформаторки освіти наполягали на тому, що напрям діяльності державних шкіл повинен бути спрямований на підготовку дівчат до роботи продавчинями, кравчинями та стенографістками, а також до виконання домашніх обов’язків.
Місцеві чиновники та жінки-реформатори активно впроваджували програми для дівчат-іммігранток та корінних жительок Чикаго, які часто полишали навчання і присвячували себе веденню домашнього вогнища.
Вчителі, які викладали у промислових школах, розробили спеціальні програми для підготовки дівчат різного віку до роботи вдома. Згодом програму адаптували й для застосування в державних школах. Наприклад, дівчат десятирічного віку навчали основам приготування їжі та догляду за садом і городом.
Дітей віком від трьох років вчили виконанню домашніх обов’язків у формі гри. Зокрема, за допомогою рольових ігор дівчатка сервірували стіл, подавали уявну їжу та підмітали кімнати.
Католицькі промислові школи
Окремим видом навчальних закладів, що працювали в Чикаго у 19 столітті, були католицькі промислові школи. Розпорядок дня в навчальних закладах був схожим до типових промислових шкіл. Так, кожного ранку дівчата від восьми до вісімнадцяти років вивчали Біблію.
Згодом ученицям проводили уроки читання, письма та математики. В другій половині дня розпочиналося вивчення так званих домашніх професій – готування їжі, прання, вишивання та пошиття одягу. Закінчувався навчальний день післяобідньою молитвою.
В католицьких школах також викладали уроки патріотизму дівчатам-іммігранткам через впровадження уроків американської громадянської освіти. Варто додати, в католицьких навчальних закладах було більш доброзичливе ставлення до дітей афроамериканців, ніж у протестантських.
Вкінці 1800-х років організація Сестри Доброго Пастиря заснувала Chicago Industrial School для дівчаток у Лінкольн-Парку. В навчальний заклад приймали усіх дівчат незалежно від національності, віросповідування та раси.
Черниці-католики відійшли від принципів, що дівчата повинні займатися лише домашньою роботою чи працювати прислугою. Натомість у католицьких школах вважали, що дівчата самостійно опановуватимуть навчання та шукатимуть оплачувану роботу.
Джейн Адамс та Hull House
Своє ім’я в історію Чикаго вписала реформаторка та соціолог Джейн Аддамс. Вона народилася у 1860 році в містечку Сідарвілл штату Іллінойс. Джейн Аддамс була однією з небагатьох жінок, якій вдалося здобути освіту. Дівчина успішно закінчила Рокфордську жіночу семінарію.
Джейн Аддамс виховувалася у заможній родині. Подорожуючи Європою, вона побачила будинок-поселення для бідних мешканців Лондона. Разом з подругою зі студентських часів Еллен Старр Джейн Аддамс вирішила заснувати схожий заклад у Чикаго.
Жінки придбали особняк у західній частині міста, де проживало найбільше іммігрантів та назвали його Hull House. В суспільному центрі мешканці середнього класу допомагали жінкам з дітьми, які приїхали в США, з роботою та житлом.
З кожним роком заклад здобував все більшу популярність і через два десятки років перетворився на величезний комплекс зі школами, театрами, кафе, дитячими кімнатами та художніми студіями. Такі ж будинки-центри створили в багатьох містах країни.
Джейн Аддамс часто виступала з лекціями про життя бідних верств населення. Усі свої думки та прожитий досвід вона виклала в праці «Двадцять років у Hull House». Також жінка присвятила життя боротьбі за кращі умови праці на виробництві та виборчі права для беззахисних представниць суспільства.
За свою громадську діяльність Джейн Аддамс отримала звання «найвідомішої американської жінки 20 століття». В 1931 році її нагородили Нобелівською премією миру, на яку, до речі, жінку номінували 91 раз.
Багато впливових жінок штату Іллінойс були учасницями Hull House, серед них і Джулія Летроп. Саме вона є авторкою першого у світі закону про здійснення правосуддя над неповнолітніми, згодом жінка очолила Національне бюро у справах дітей. Ще одна вихованка Hull House Флоренс Келлі стала першою жінкою – фабричним інспектором штату Іллінойс.
Навіть на початку 20 століття права жінок в Чикаго ще не були на належному рівні. Однак, спільні зусилля видатних громадських діячок міста вкінці 1800-х років створили підґрунтя для подальшого розширення прав жінок.