У сучасному Чикаго працює велика кількість пивоварень, які пропонують містянам і гостям широкий асортимент смачного хмільного напою. Історія появи пива в місті дуже цікава, детальніше про неї поговоримо на chicago1.one.
Усе починалося з німецьких іммігрантів
У XIX столітті виробництво пива перетворилося на високомеханізований великий бізнес. Саме тоді Чикаго стало найбільшим у країні центром індустрії солодових спиртних напоїв. У 1833 році німецькі іммігранти відкрили першу броварню в місті, яка виробляла такі популярні сорти пива, як ель і портер.
У 1847 році Джон Хак заснував перший завод з виробництва німецького пива. Більшість ірландців і німців, які емігрували до Чикаго, віддавали перевагу легкому, газованому напою власного виробництва, відтіснивши традиційні сорти пива на невеликий спеціалізований ринок.
Постійна потреба пивоварень у льоді для приготування і зберігання пива значною мірою сприяла створенню льодового бізнесу в Чикаго. Аналогічним чином, незабаром виникла потреба в сильних тваринах для щотижневого транспортування возів, навантажених великими діжками пива, до ресторанів і салонів по всьому місту, що спровокувала заснування племінних ферм для розведення коней.
Розвиток і крах пивоваріння в Чикаго
З 1860 року по 1890 рік пивоваріння пережило науково-технічну революцію. Завдяки Луї Пастеру, який вивчав пивні дріжджі, виробники зрозуміли, що основна причина псування пива — це мікроорганізми. Майже повне панування в Чикаго німецьких іммігрантів та їхніх нащадків призвело до того, що в місті відкрили Технологічний інститут Зібеля. Успішні бізнесмени, такі як Конрад Зайпп, Майкл Бранд та інші, фінансували винаходи, що допомогли поліпшити холодильне обладнання. Незабаром вони замінили пивоварів хіміками, які здобули університетську освіту.
Солодовий бізнес розвивався, швидко перетворюючись на самостійну важливу галузь. Використання дедалі більше енергії у вигляді тепла, електрики та охолодження призвело до того, що виробництво пива стало однією з основних високомеханізованих галузей у країні, доповненою складальними лініями на заводі з розливу. До 1900 року 60 пивоварних заводів Чикаго виробляли понад 100 мільйонів галонів пива на рік, що було дуже гарним показником.
Легендарна пивоварня Дьюса
Пивоварня Standard, що працювала з 1892 року по 1920 рік, була однією з найуспішніших. Вона гідно конкурувала з такими компаніями як Wacker & Birk, McAvoy, Best Brewing Co. та іншими.
Задовго до того, як Чикаго завоювало репутацію столиці бутлегерства, багато підприємців і компаній почали відкривати питні заклади. Більшість із них, включно зі Standard, не тільки продавали пиво незалежним тавернам, а й укладали вигідні контракти з власниками салонів, створюючи заклади, де продавали хмільний напій винятково однієї пивоварні-спонсора. Так і утворилася мережа лояльних виробників, постачальників і любителів пива, що органічно розвивалася понад півстоліття. Важливо зазначити, що багато чиказьких броварень отримували великі прибутки, значною мірою завдяки поширенню алкоголізму, від якого потерпали представники робітничого класу та іммігранти. Водночас традиції пивоваріння були важливими культурними орієнтирами й предметом гордості для нових мешканців міста, раніше позбавлених громадянських прав.
У 1855 році іммігранти зазнали переслідування з боку колишнього мера Чикаго Леві Буна, який видав наказ щонеділі закривати всі таверни, водночас він підвищив вартість ліцензії на продаж спиртних напоїв з 50 до 300 доларів на рік, що змусило багато відомих закладів зачинитися. У відповідь на це іммігранти влаштували заворушення в центрі міста, внаслідок яких заарештували 60 протестувальників, а одного вбили.
У наступні роки, коли чисельність іммігрантів збільшувалася, багато відомих пивоварів отримали гарну можливість обслуговувати старих клієнтів і закордонний ринок. Одним із таких був Джозеф Дьюс, майбутній засновник і президент пивоварної компанії Standard.
Джозеф з’явився на світ у Лосгаймі-ам-Зе, Німеччина. У 1845 році він почав вчитися у свого батька пивоваріння. Коли юнакові виповнилося 23 роки, він вирушив до Америки. У 1868 році Джозеф влаштувався працювати бухгалтером в одній з компаній, потім став секретарем на пивоварні Майкла Бранда і Валентина Буша. Після Великої чиказької пожежі Дьюс допоміг підприємцям відновити їхній бізнес.
У 1881 році Джозеф відкрив власну пивоварню F. J. Dewes Brewery Company і запустив виробництво нових сортів пива. Перша штаб-квартира підприємства розташовувалася на розі Гойн-авеню і Райс-стріт в Українському селі. Бізнес почав дуже швидко розвиватися і незабаром Дьюс став одним із популярних виробників елю в регіоні. Він привіз у Вест-Сайд найкращі німецькі та данські технології пивоваріння й уклав угоди з власниками місцевих салонів, створивши солідний парк питних закладів. До кінця 1880-х років підприємець став мільйонером.
F. J. Dewes Brewery Co. посіла високе становище, не поступаючись першістю жодній зі знаменитих пивоварень Чикаго. Її девіз — хміль і солод зберігають золото. Важливо відзначити, що ця пивоварня вперше в Чикаго впровадила метод «Hansen» для отримання абсолютно чистих дріжджів. Незабаром обсяг її виробництва становив 80 000 барелів на рік.
У 1920 році, коли було введено сухий закон, як і багато пивоварень того часу, Standard намагалася триматися на плаву, варячи безалкогольне пиво. У 1922 році після смерті Джозефа Дьюса пивоварню Standard закрили. На цьому й закінчилась історія підприємства, яке довгий час радувало містян смачним пивом.
Після скасування сухого закону 1933 року пивоварна промисловість міста не змогла впоратися з конкурентами (національними брендами), які продавали пиво в банках. Одна за одною чиказькі пивоварні закривалися. Промислове виробництво пива в Чикаго закінчилося в 1980-х роках. Спроби знову відкрити деякі з великих старих броварень зрештою провалилися, але дрібні пивоварні та паби зберегли тенденцію пивоваріння в місті.
Відродження традицій
У 1988 році Джон Голл заснував пивоварню Goose Island Brewery на північному боці міста і дуже швидко бренд зробив собі ім’я. У 1992 році Goose Island відзначила річницю 1000-ї партії звареного пива. До 1995 року у зв’язку з підвищеним попитом було відкрито другу броварню і новий завод з розливу.
Протягом наступного десятиліття в місті відкрилося безліч крафтових пивоварень, водночас їхня продукція ще не встигла здобути популярність. Наприкінці 2000-х і на початку 2010-х років усе змінилося. Чиказький пивоварний паб Piece Brewery and Pizzeria виграв золоту медаль на фестивалі у 2009 році, привернувши цим увагу до Чикаго. У 2011 році чиновники помітили високий попит на крафтове пиво. Після чого сенат ухвалив закон, який дозволив невеликим броварням продавати й поширювати власне пиво, не звертаючись по допомогу до офіційних дистриб’юторів. Відтоді пиво в Чикаго знову змогло повернути свою колишню славу.
За даними Forbes, з 2017 року по 2018 рік національне виробництво крафтового пива сповільнилося приблизно на 5%. За цей час незалежні пивоварні на Середньому Заході збільшили свої обсяги в середньому на 163%.